Її ім'я звучить неначе річка –
В нім стільки світла, сонця і тепла…
Жаги найвища нота віковічна,
Де світ кружля і обертом земля.
В її очах сховались дивні зорі,
Душа налита сонцем вщент й сповна.
Її слова гойдають хвилі в морі,
З-під вій сміється молода весна.
І розцвітають соняхи в долонях,
А за спиною крилами вітри
Несуть ім'я те, і той дивний сонях…
У ті світи, де треба ці дари...
) Як говориться, як корабель назвеш, так він і попливе)....хоча, не імя красить людину, а людина імя)...а тут два в одному)....жартую)...ГАРНО пишете, Оленко
Браво, пані Олено! Прочитав декілька Ваших віршів і без вагань записую Ваше ім"я до імен моїх найулюбленіших поетів нашого КП. Вашу творчість розцінюю як справжню ПОЕЗІЮ! Браво!