Кожна людина – це чиясь дитина, Чи то заможна, чи то сиротина, А всі по Духу ми є діти Божі, Хоча будуєм стіни й огорожі. Похмуро один одного минаєм, Про усмішку дитячу забуваєм, Хоча весь Рай, за яким серце плаче, Є не що інше, як садок дитячий!
ID: 768757 Рубрика: Поезія, Духовна поезія дата надходження: 30.12.2017 01:03:23 © дата внесення змiн: 30.12.2017 01:03:23 автор: Протоієрей Роман
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie