А доля була крилата…
Мене повела від хати,
У світ, чужий і далекий,
Неначе того лелеку,
У світ, іще невідомий,
А там все не так, як вдома:
Вода не така в криниці,
І голос не той з пшениці,
І люди чужі, лукаві,
' І роси не так стікали,
Й не так половіло жито,
А треба, а мусиш жити…
Бо доля моя … крилата.
27.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
Доброго вечора, Ганнусу. Віршик мене просто зачарував. Забираю в обране. Та мені так здалось, що треба в кінці повторити 1 і 2 рядочок, бо якось зміст обривається і рядочків не парна кількість. Я вибачаюсь, це лише моя думка. Гарних свят.
Я вас розумію...Кажуть, що на одному місці і камінь обростає мохом...Та що поробиш, якщо так вимагає життя - змінити місце проживання.. 
