Ці рідні очі, посмішки вино,
Ох, як мені не вистачає цього,
Я так кохав, мабуть, колись давно,
А, може, так і не кохав ніколи,
Слова любові, вірші твої прості,
Я їх би слухав, мов гімн, і міць симфоній,
І мить мовчання, подих уві сні,
Я б час убив, бо ми в його полоні,
Моя свободо, слабкосте моя,
Не дай зимі забрати в мене ціль,
Бо я лиш твій, хоч трісне ця земля,
В минуле сніг засипав всі кінці.
