Зустрілася радість у добру годину,
Коли безнадія сягнула чола.
У небі зійшлися дві світлі хмарини,
Веселка з Дніпра життєдайність пила.
Не встигла притихла душа здивуватись,
Як щастя за руку люб’язно взяло
І піснею стало її чарувати,
Неначе на гору високу звело.
А серце, немов дитинча, засміялось,
Адже не боїться воно висоти.
Відразу собі милозвучно зізналось:
Кохання моє незрадливе – це ти.
З тобою безстрашно піду на край світу
І дійсно повірю, що є земний рай.
Любов промениста - мов сонячне літо,
В якому співає живий квітограй.
Щиро дякую задобрі слова, розуміння прекрасного. Тож хай, Веселенька Дачнице,Вам завжди буде радісно на душі, не зважаючи на те, що так стрімко летить час. І вже не тепле літечко, а золотава осінь.А сьогодні -
Покрова Пресвятої Богородиці. Зі святом Вас! Божої Благодаті!
Як добре, що мій вірш знайшов сердечний відгук у Вашій щирій жіночій душі, пані Ганно! Хай Ваша доля буде повсякчас щедрою на світлу благодатну радість,щоб Ви почувалися на вершині щастя!