Чіткі, та дуже зрозумілі,
Настали миті, мої хвилі,
Несуть не радісні чутки,
Та колють, очі, мов голки.
Біда, іде, уже прилізла,
До хати ця москальська гідра,
Козаки гинуть молоді,
За небо, море, за лани,
За рідну матінку Вкраїну,
І кожен день я з ними гину,
І мене менше вже стає…
та душу мою розриває…
Серпом та молотом махає,
Всіх учить, ближніх потурає,
По світі нечисть розсилає…
Нарід то плем,я проклинає…
