Крок один,за ним крок другий.
Ми малюєм квадрат за квадратом.
Я з тобою не відчуваю напруги,
Тепер хід конем, але без мата.
Коли рука лежить на твоїй талії,
Не помічаю людей і шуму метро.
Хочу ступати, хочу йти далі і
Відчувати тебе та твоє тепло.
Та вже нема часу, прибув наш потяг,
А я годинники б’ю щоб зупинити час.
Ми заходим в метро, вже інший в нас одяг.
Ми незнайомці. Та гра незавершена в нас.
