Я схилюсь над могилою тата
І в сльозах тихо так прошепчу:
Без тебе спустошена хата,
Повернись, тебе дуже прошу!
І не треба мені ні палаців,
Ані грошей, ні суконь нових.
Виникає питання лиш "Нащо,
Ти покинув рідних своїх?"
Я схилюсь над могилою тата,
Та, холодна і дуже сумна.
Можливо, це є моя плата
За якогось страшного гріха?
Я відмовлюсь від всього, що маю,
Щоб тобі було добре в раю.
На могилі твоїй промовляю:
"Тебе дуже, татусю, люблю!
Тебе пам'ятатиму завжди,
Що б не сталось в моєму житті,
Ти в моєму серці назавжди,
Ти в пам'яті будеш вічно живий".
