Талановитому поету і просто хорошій людині Віталію Стецулі
Ти у світи ходив далекі,
Збирав росу солодких трав;
Тобі приносили лелеки
Шалені рими. Поміж справ
Ти засівав ними папери.
Ти – їх чарівний садівник.
Й десь за орбітою Венери,
Здавалось, Всесвіт аж принишк.
І оживали дивні рими,
Стрибали в простір. Дивний світ.
Ти бачив те, що є незримим,
Ти з ним знайомий сотні літ,
І кожна літера у тебе,
Неначе зіронька мала,
Що тягне думку аж до неба
Й дарує білих два крила.
Мені надзвичайно приємно 
