Розшумілися вітри... Розшумілись.
Гнули верби до води, веселились.
Розшумілися вітри... Розгулялись.
Перед ними низько трави нахилялись.
Нахилялася травиночка низенько.
А вітрам отим від того веселенько.
Стали в полечку тепер розважатись.
Думали, що будуть всі нахилятись.
Та не гнуться осокори, ні тополі.
Бо не гнулися в житті своїм ніколи.
Розійшлися вітри люті не на жарти.
Та у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім горять ватри.
Не літайте тут, вітри, люті, ворожі.
Молодії козаченьки на сторожі!