Мій особистий кінець світу
Тикаю безперестанно в небо
Та розумію - нікуди не дітись
Від твоїх вибухів вишневих
Тепло-кавовий, із запахом диму
Чи то останні у сонця дні?
Що мені не вистачає стриму
Щоби сказати - ні...
Мій прикро-листопадовий
Попід завалами зламаних спроб
Сиро і мокро.. А ти наче промінь
Скільки ночей вже зборов?
Мій і потріскані губи
Мій і мовчать голоси
Мій аж до самої згуби
Поки стоять полюси...
