Давно, давно крик журавлиний
Запав у серце, як журба:
Політ у небі рваним клином,
Прощальні помахи крила.
В той день пронизливо-болючий
Прощально матері махав,
Як журавель, цибаті ноги
Від туги ледь переставляв.
Життя пройшло, що кінострічка,
Та журавлиний ключ все зве
Туди, де мамина домівка,
Де й досі дух її живе.
Гарно!!! 
