Якось у ранці, до роси,
де чути мавок голоси,
місяць на небі заблищав,
цвіркун у лузі стрекотав.
А я журбу курив губами,
зірки скакали табунами,
і було так душі все мило,
що серце мліло, трепотіло.
Світало, сонечко встає,
червоне, гарне, осяйне,
фарбує голубу блакить,
промінчик світла, і за мить...
лани наповнились яскравим,
життям, зелено-золотавим,
краса, навколо ні душі...
ти осінь трошки не спіши...
Гарно!!!
