Мене топтали... ягоди старались розкидати.
Мене ламали... на шматки хотіли розірвати.
Чужинця чоботи важкі топтали, щоб корилась.
Щоб на коліна стала я, в поклоні щоб хилилась.
А ти поглянь, ще краще я розквітла над рікою.
Бо я, калина, назавжди, Вкраїнонько, з тобою!
Чужинця чоботи важкі топтали, та не вийшло.
Я на своїй рідній землі квітую гарно, пишно.
І гріє душу, тішить зір мій пишний цвіт. Єдиній.
Хилюсь в покорі низько я. Поклін мій - Україні!
На жаль, Надійко, й нині топчуть українців,
і є багато в нас таких й своїх, й чужинців.
Та знов квітує гарно й пишно над водою,
нескорена і сильна, дощами вмита і росою...
Надія Башинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00