Спахнуло, як від страху, темне небо,
І полум"ям зайнявся горизонт.
Прокинулись птахи,піднявся щебет.
І землю покида солодкий сон.
Загравою палає ніжний ранок,
І новий день повіки відкрива.
Над річкою пливе легкий серпанок,
Навколо знову творяться дива.
Пливе кудись по річці соломинка.
Ніхто не знає : довгий чи той шлях.
І де наступна буде та зупинка...
Невже, в душі не має вона страх?
А хвильки, нею граючись, кидають.
Іще хвилинка і піде до дна.
Безжалісно вітри он листя обривають.
Далеко осінь, це ж іще весна.
Закруте річка все в коловороті,
І хто кого тут може врятувать?
Хоч все навколо в сонця позолоті,
І все навкіл тут може зчарувать,
Та новий день несе комусь відраду,
І буде хтось щасливим у цей час.
Для іншого він буде день безладу..
Та ранок промовчить про це сказать..
--------------------------------------------
Гарних вам та ніжних світанків,
Радісних та теплих днів, мої Друзі!
Обираю.
