Дякую за натхнення ...
Я можу написати вірш.
Я можу вигадати казку.
Пробачити усім усе
І часом одягнути маску.
Я можу слухати зірки
І чути голос у пустелі.
І тихо думати думки
На тій скрипучій каруселі.
Я можу бути тут і десь.
Я не боюся злив і грому.
Та завжди є одне «але» :
Я не кажу про це нікому.
Щоб не сполохати струну,
Щоб не згубити аксіому,
Повинно буть одне «але»:
Ти не кажи про це нікому!
