Кохання - не буває без страждань
Любові неземної - не бува без болю
Якщо тобі Господь її послав
Мабуть, і є це - подарунок долі.
Кажуть, в любові виміру немає
Не згоден буде той, хто по-справжньому кохає
Бо, якщо вона ледь жевріє в душі
То згодом, як свіча, тихенько дотліває.
Справжня ж горить, як смолоскип
Як веселка, що після дощу, небо обіймає
Як перша квітка, що розквітла у саду
І цілунком своїм промінь її рано зустрічає
Коли два серця б'ються в унісон
І рідний погляд душу теплом гріє
Коли життя своє ладен ти віддать
За того, хто любити безмежно тебе вміє
Оце і є те світле почуття,
Яке ніколи і ні за що не купити
На жаль, рецептів у світі ще нема
Як навчитись по-справжньому любити.
То просто: розлука все висвічує! 
