Не рухайся. Стовбич, мов дерево у цвіті ранньої весни. Не йди. Не рухай гранули буття, Зажерливо-пекельні почуття. Твої думки незнані досі і не помітні за гримасою спокою. Нас двоє. Ми вдвох. Гвіздок. Іржавий, загнаний у тіло, Щоб задоволено німіло.
ID: 592946 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 10.07.2015 23:28:57 © дата внесення змiн: 10.07.2015 23:28:57 автор: Ангеліна Калініна
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie