Думки гойдають сонні очерети,
Плескатий місяць промені снує.
В повітрі — не написані сонети,
Тут все до болю рідне і моє.
Гортає Світязь хвильки в срібних косах,
В нічному сяйві — шелест сторінок.
Вугрі повзуть на батьківщину в росах —
Важкий бо випав шлях: за кроком — крок.
Край берега муштрує човен весла,
Тремтить тонка на ніжці осока,
Водичка в’яже з неї перевесла.
Сюркоче хор — мелодія щемка.
Схилилися сором’язливі маки —
Кохаються з волошками в житах.
Ромашки білі подають їм знаки —
Ворожать пелюстками на стежках.
Спить на крилі зозуля сивочуба,
Голуб у дудку тихо виграє...
Волинський край, колиско моя люба,
Горджуся тим, що ти у мене є! 2015
Образно-зримо! Мов наяву знову побачила цю красу, яку у серці багато літ я бережу! 
Дякую, Валюша! 
Дякую, Оленочко 
