Село моє рідне, карпатський мій краю,
За тебе милішого в світі немає!
Тут ба́тьківська хата, моя тут сім'я,
Тут пращурів славних святая земля!
Роди, покоління росли-виростали...
А скільки тухля́н знаменитими стали!..
І множаться сім'ї, в добрі процвітають,
Про велич, добробут села вони дбають!
Міцне і здорове коріння врослося,
Буяє-рясніє добротним колоссям:
У рідне гніздечко вертають пташата -
До першої стежки, до отчої хати!
Село моє рідне, колиско любові,
Купайся у щасті, у доброму слові!..
Хай славне минуле твоє не згасає -
У душах нащадків горить-воскресає!
Як душевно і щиро! Рідний край справді - "колиска любові" наших сердець! І фото просто чудове - це ж авторське? Впізнала річку там десь ще колія повинна бути... Дуже красивий вірш!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Мар'яночко!!! Хотіла виставити кілька фото, та, на жаль, не виходить чомусь, а а однією світлиною не передаси всього!.. Тішуся, що Ви були в моїх краях!
Гарно про рідний край...А красота яка...аж у гості до Тебе захотілося, Оксанко!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Завітайте, люди добрі, завітайте у Карпати - завжди будем раді вам! Хлібом-сіллю вас зустрінем, файну пісню заспіваєм!.." Отож чекаю, Толю! Дякую за щирі емоції!