Прошу… мовчи.
Не витирай сліди.
Бо що ж тоді я залишу на згадку?
Ось чуєш?.. трави десь біля води:
"нема кінця…
як, власне, і початку"
Я все ще тут -
у мареві вітрів.
Ці очі…ти їх знав уже раніше.
Така, якою вперше ти зустрів.
(мовчи, моя душа...
мовчи… тихіше)
Потім хтось скаже:
"все!.. нема її,
тієї, що зустрів собі на лихо"
(послухай, як енергія землі
тримає нас...
ти ж чуєш?.. тихо……тихо) …….
Ви, справжнісінька Мавка! Неймовірно тонкий і природний Ваш зв"язок з силами природи,через які Ви так правдиво передаєте своі відчуття...Низький уклін за насолоду,що подарували...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ілея,Ви мене "озадачили" таким коментарем...та так,що я вже справді починаю потрохи вірити,що я- Мавка та проте,хай так і буде!А ВАМ я-щиро дякую!!!