Коли не знаєш із чого почати,
То прийди до своєї рідної хати.
Тільки там можна себе відшукати,
Залишити біль, забути про втрати.
Тут поруч дитинство ще досі живе:
Щавель розлігся собі на травичку,
Ромашкове поле як завжди цвіте,
Прилітати й хрущі мають за звичку.
Ти черствійсь свою загуби у природі,
Віддай хвилювання мандруючим хвилям.
Твій край не раз тобі стане в пригоді,
Піди назустріч неподоланим милям.
дякую
