Густим туманом, важким повітря окутане містом
А ти стоїш на своїй ідіотській зупинці,
Чекаєш на маршрут зі своїм плейлистом,
Хоча, напевне, таки наодинці.
Червоний, чорний – без різниці
Твій маршрут сьогодні не прийде,
Бо холодно, бо промерзли навіть зіниці
У тих, хто маршрут не водить, а веде.
Поки не стемніє і не випаде перший в новому житті сніг,
Поки не запалять ліхтарі автоматичні системи
Ти стоятимеш, розглядатимеш сліди від босих ніг
Яких нема ще від літа, які не скажуть вже, де ми.
Ти стоятимеш під дахом чужого будинку на розі,
Питимеш свою холодну каву, змішану з словами
Маршрут. Ти стоїш на порозі –
Передумавши, вийдеш і обіймеш спогади між вами.
Стара осінь поведе тебе додому пустими стежками
Ти не противишся, хоч і старе життя майже ненароком
Нагадає про твої сердечні і не тільки шрами.
Ти витримаєш все. Хоч і ідеш повільним кроком.
