В одвічному танцю кружляли листки
У своїм роздоллі крізь всі віки,
Обвіяні вітром й свіжим осіннім дощем.
Крізь вулиці міста на жовтих вогнях
Спинились на хвилю й ставали на шлях
До сірого неба під осіннім дощем.
Будинків дахи чорні хмари тримали,
Спиняли весь час і знов починали
Ловити загнилими вікнами дощ.
І мертві дерева колихались за вітром,
Віддавши мертвій землі усе світло,
Чекаючи снігу з холодним дощем.
