ПРАВДА І ВОЛЯ
Навколо бачим безліч ворогів.
Та власних вад не помічаєм.
Ми з ними миримось, живем
І долю щиро проклинаєм.
Убогість наша не в чужих,
Вони завжди про себе дбали….
Як нам позбутись рідних ворогів –
Вовки, мов вівці, поміж нас блукають.
Під маскою благих надій,
З відвагою на право всіх судити –
У владі раптом виявляються не ті :
Хабарники, злочинці і бандити
А ми оспівуємо затишні гаї.
Природу рідну ї минуле –
Які хоробрі ми колись…..
Про зрадників своїх забули.
Найперше серце бережім,
Щоб помисли всі наші були щирі.
І не хвалімо «рідних меценатів - глитаїв»
Коли вони грабують понад міру!,
Як вперто ми шукаємо царів,
Князів, гетьманів з булавою…
Це все минуло, все було,
І все одно нема спокою.
Чому до нині темні ми.?
Лобами б'ємось об пороги,
А розуму бракує нам –
Пізнати, що є Цар від Бога.
Бо самозванці в ризах не навчать.
Вони про власні інтереси мріють.
Кропилом і кадилом, мов ремісники,
Всіх оббирають, від колиски до могили!
Про волю мріємо вже сотні літ,
Раби гріха, розбрату, неспокою.
Звернімо погляд дійсно на святе,
Де зверхності нема і всі в любові.
Чи Божий Син прийшов лише до нас,
Життя віддав «за рідну Україну»?
По цілім світі темрява гнітить,
Та світло правди не загине!
