Десь далеко за горою,
За густим зеленим гаєм,
Ходить ніченька з мітлою,
Чорне небо підмітає.
Розсипає ясні зорі,
Між хмарини синьо-сиві,
Понад лісом, понад морем
Проливає мокрі зливи.
Миє , миє, щоб блищало
Синє небо на світанку,
Щоб повітря чистим стало,
Щоб світило сонце зранку.
Щоб зраділи всі на світі,
Тій красі, що бачать очі,
Щоб дорослі всі і діти
“Дякуєм”-сказали ночі,
За її нелегку працю,
І за те, що в небі бУде
Зорі знову розсипати,
Щоб вони світили людям.
Н.Хаммоуда
гарно 
