Ми виросли у сні, померши.
Померли, оживаючи в житті.
І ми уже не другі, і не перші –
Ми воскресаєм в цьому каятті.
Ми падаєм і знову підлітаєм,
Ми спішимо, не знаючи куди.
Ми вже дорослі та не виростаєм,
А відцвітаєм, як оті сади.
Ми плачемо, а значить ми живемо,
Ми чуєм і ми бачим, та мовчим…
Ми всі уверх по течії пливемо,
Та шлях до Бога є лише один.
