Матуся синочка у ліжко вкладає.
Пісню, як за́вжди, тихо співає.
До сина вже скоро сон завітає.
А мати не спить. Молитву читає.
Поки ще не встало те чудо маленьке,
Піде на могилу заплакана ненька.
І в котрий вже раз знову сину брехати,
Що скоро пове́рнеться рідний їх тато.
