Стала совість у дорозі
Душу роздягати:
"Що? Вже серденько в тривозі?
Вже згадали матір?"
Як живе там мама люба
Зовсім не питали,
Й як дивитись в очі людям
Тепер вже не знали.
Не питали, і не знали...
Та й не хтіли знати,
Бо лишень тільки про себе
Вміли добре дбати.
Як страждала їх матуся,
І втрачала силу...
В телеграмі пишуть доні,
Прийшла звістка й сину.
Градом сльози покотились,
Плачуть діти й нині,
Вже на старість залишились
Без доні й без сина.
Й як жилося найрідніші
Зрозумілось сину,
Та вже й доню без здоров'я
Покидали сили.
Знову совість на порозі
Серце ножем крає:
"Що? Живеться у тривозі?
А дітей немає."
ох, какой я догадливый. ) надо же. но прочитав стихотворение почему-то так и решил - слог как в детских стишках совсем, а тема наоборот, но тоже косвенна. )
Штундер Юлія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасна Юліє! У Вас повна гармонія завнішності і душі! Все вражає і зігріває красою!
Дякую щиро... 
вразило
