(навіяне поезією Сергія Осоки "Мадам Донателла")
Корицева донна
стоїть на терасі нічній,
велюрова сукня блищить,
ніби шкіра пантери,
і профіль її витікає
чорнилом у скверик,
і кров закипає
подвійним еспрессо у ній.
Самотня і горда,
цигаркою дражнить імлу,
роздмухані іскри,
мов паприка, в'їлись у вени...
І погляд її неприкаяно-
гірко-шалений,
мов лазер тонкий,
розсікає застиглу смолу.
Корицевій донні
так личить лискучий велюр,
у ньому вона, ніби пара,
легка й безтілесна,
налиті глінтвейном,
паша́ть оксамитові перса
і глянцевим полиском
вабить її манікюр.
Між пальців худих
розтікається сивий димок
і губи її кровоточать
солодким мускатом,
розщеплюють спазми
у тілі кожнісінький атом,
і подих терпкий обпікає
вогнем до кісток.
Корицева донно,
спокусо, спокуто гірка,
ти диханням рівним
затлумила крики і кроки!..
Під атласом шкіри
вирують рубінові соки
і ніч, мов пантеру,
твоя приручає рука.
справді навіяний вірш... пристрасно... сучасно... можна навіть сказати - риночно: все таке дороге і лискуче... маю на увазі героїню. а вірш - класно відточено, огранено - сяє... не жартую - відчуття таке, гарне відчуття, точніше - враження... "і ніч, мов пантеру..."
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, люба Валю! Мабуть, внутрішній світ героїні дещо інший, аніж її вишукана і дорога зовнішність. Хтозна, що відбувається у неї всередині, може це дика стихія у золотій гламурній клітці? Отак я собі розмірковую))) Дякую Вам ще раз за такий змістовний коментар!
Читаючи Ваш твір,відчув,що паралельно в голові звучить:"Это было у моря,где ажурная пена,где встречается редко городской экипаж..." (И.Северянина)Чомусь такі асоціації.Гарна робота -романтично,майстерно.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00