(Німого і Сліпого)
«Я так!.. Пробачте! Більше я не бу́ду» -
Лунає в небі потороч н і м а
Зачумлено-задимленого люду!..
…Й просвітку в монолозі тім нема.
То ж і йдемо ми с л і п о на роботу,
Збираючи під носом копійки…
І маємо лише одну турботу,
По спині щоб не чумлили кийки.
І йде в природі Дарвінів добір
Осіб – без мозку – нового гатунку…
А ті – по Марксу, гвинтики мортир –
Шукають в Бога со́бі порятунку.
Над ними скрізь – годовані коти:
Жирують й смокчуть з горла оковиту…
Магнати й слуги – лісові хорти,
Деруть з них шкури на провладну свиту.
19.01.2014
