Вони ще зовсім, зовсім молоді,
Та в їх серцях вирує кров гаряча.
Вони не так свідомі щодо дій,
Та їхні дії – це сигнал, неначе.
Сигнал усім, хто не бажає знов
Побачити отих безчинство гарпій,
І споглядати, як дитяча кров
На синьо-жовтій запеклася фарбі.
Вони ще зовсім, зовсім молоді,
У вирі змін їх голос, мабуть, стихне.
Вони лиш хочуть кращого, бо втім
Майбутнє це для них. Майбутнє – їхнє!
У вас, адепти влади, є момент
Прислухатись, й, можливо, зрозуміти,
Що Україна – це не інструмент,
А місце, де зростають вільні діти.
Нехай вони наївні й молоді,
І стяг тремтить в надії у долонях;
Та вам ганьба: і зараз, і тоді,
Коли стікала їхня кров по скронях.
Лиш в них – гарячі й віддані серця,
Якими й ми пишаємось віднині.
Вони ж готові бути до кінця,
Бо їх серця – це Слава України!
7.XII.13
Не залежно від віку- народ піднявся за свої права. І хоч це не перший раз, а може і не останній- та вкінці Україна таки займе значне місце серед вільних держав! Чудовий вірш. Дякую, Олеже!
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І це дуже похвально! Майдан став окремою структурною одиницею, яка єднає, яка має свою творчість, і яка надихає! Дякую!!!
Ці молоді люди народилися і виросли в Україні, ідентифікують себе саме українцями, вільними і достойними людьми, та, незважаючи на вік, є досить поінформовані, і, що важливо, надзвичайно рішучі й сміливі. Справжні гарячі серця України, її гордість, її майбутнє, її надія... чудовий вірш, Олеже!
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олександре! Саме так! Хотілося підтримати молодих людей, їхні європейські прагнення, і відзначити їхню рішучість і любов до України! Дуже дякую за гарний коментар!!!