Коли хрумтить пожовклий лист під чобітком,
Коли від слова дім гарячим пахне чаєм,
Коли за вітром ніжним диво-пелюстком,
Осінній день за днем осіннім пролітає, -
Так хочеться подякувать за все тобі!
Заради тебе ж бо спішу щодня додому -
Це ти не поступився осінню журбі,
Твоїм устам стає снаги знімати втому.
І хай би як багряним листям замело,
Ти той, хто помічає у баюрі промінь!
А я, натомість, прагну все своє тепло
Налити по краплиночці тобі в долоні.
Це ти зробив квітучою красу-весну,
Тобі спасибі за барвисте сонце-літо,
І, знаю, сном нудним зимовим не засну,
Допоки ти гукатимеш удвох летіти!
Ти – світла джерело, ти – вихор почуттів!
І поки ми стискаємо так міцно руки,
Зима німа й строката осінь, поготів,
Холодними не стануть порами розлуки!
Важко з Вами не погодитись, та якось так воно пішло 
Чудовий вірш
