Ти переміг в сердечній битві,
І зняв незайманий вінок.
Я чула, ти казав в молитві,
Що я найкраща із жінок.
Я чула, ти просив у Бога
Порозуміння, каяття,
Щоб світлою була дорога
Усього нашого життя.
Щось бубонів про блага, кошти,
Що щастя хитре, а не це,
А потім, мов малий непослух,
Закрив долонями лице.
І все молив про світлу днину,
Підводив руки в божу синь,
А я дивилась тобі в спину
І теж хрестилась під «Амінь».
І тихо підійшла ізбоку,
Ти не здригнувся, не закляк,
Узяв в долонні мою руку -
Такий простий і щирий знак.
Я бачила, як по обличчю
Сльози відвертості лились.
У ту хвилину надліричну
На нас зійшла небесна млість.
Аж просльозилася ікона,
Здається, з неба плакав Бог.
Я стала поруч на коліна,
І ми молилися удвох…
В мене також є вірш під назвою "Молитва", але трохи іншої тематики...та емоції приблизно такі ж викликає кожного разу, як я його перечитую. Сподіваюсь, Вам також сподобається)
Анна Берлинг відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оскільки Ви розумієте такі нехитрі тонкощі і не ображаєтесь як інші, що я намагаюсь поламати їхні шедеври, Ви так само легко зможете виправити дві подібні помарки і одну описку.
Анна Берлинг відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чесно кажучи, я Вас не дуже зрозуміла, та все рівно - спасибі за увагу!
Оскільки Ви розумієте такі нехитрі тонкощі і не ображаєтесь як інші, що я намагаюсь поламати їхні шедеври, Ви так само легко зможете аиправити дві подібні помарки і одну описку.