Минають дні, і тануть ночі.
Немає вже й десятиліть.
А він і зараз на порозі,
Як дух господаря стоїть.
Він бачив всіх: простих відомих
Та стрімко набирав літа.
І ось вже вік не знає втоми
Завжди гостинно привіта.
І ще й тепер в самотнім серці
Весна свічками розквіте,
Як пам’ятник, як гімн мистецтву
Каштан в садибі зацвіте.
