Порцелянове щастя –
Крихке, як слід на снігові,
Крихке, як молодий кришталь.
Враз трісне імлою білою,
І рознесеться в даль.
У даль такую сивую,
Рукам лиш не достать.
Шукатимеш – не знайдеш.
Простіш не розбивать.
Утримуй його пальцями,
Кінчиками повік.
Сталевим його не зроблять,
Воно - порцелян.
Повік.
