Не знають сорому, хоч плюй їм в очі.
Вінець творіння, Божих справ окраса!…
Нащо вогонь їм віщого Тараса?
Навіщо їм слова його пророчі?
Не варті й шеляга поета-бунтаря
Думки… Біль, що кричить несамовито.
Розпродаж усього,
з усього виторг
Біля гранітного підніжжя Кобзаря!
