шкіра
влітку
просякнута світлом
взимку
уподібнюється корі дерев
така ж щільна така ж
позначена шрамами часу
так ж жорстка на дотик
-так каже Момо-
шкіра прагне води
шкіра тяжіє до неба
-мої руки.лущаться.-
твої руки скидають з себе
мертву кору.зиму
Твої руки -
дерева.
