Моїм істерикам замкнули губи.
І вже не наші номери
Гудітимуть у телефонних трубах.
Новий твій світ – сідай, твори.
Моїм віршам лиш сльози на підмогу.
Вони омиють ясно й тихо
Чужу мені твою дорогу
І, може, відвернуть від лиха лихо.
Моїми нервами уже не затуляти
Тобі дверей за впертим кроком.
Ти, мабуть, будеш викликати.
Я ж не помічу. Ненароком.
