Вельможний тяг спустивсь на душу
Не замовкають ще вітри
Вже в небі сутінковим сяйвом
Горить душа в осінноьому вогні.
Короткочасний подих,
Пульсація крові кипить,
Вже полум'я стає дедалі блищим,
А ти стоїш , незрушив з місця ні на мить.
Вже глибина глибокою здається ,
Холодний змах вітрів не радує мене,
І хочеться в потоці снів пливти - в тому жорстокому вогні поранених надій!
