Найперший промінчик на раннім світанку
розбудить тихенько... Пора мені йти!
Від тебе назавжди проклам я стежинку
і нею подамся в далекі світи.
Тільки не злись ти на мене, юначе.
Прости, я мушу від тебе піти.
За тобою хтось інший ще може заплаче,
Мене ж ти, прошу, відпусти...
Знаю, що важко ділитись на двоє,
і без любові кудись іти...
Хоч може ще й завтра засумуєм обоє,
за те, що разом не можем піти!
