ЇЇ побачив й розум заклинило ,
Так тихо якось в ноги завело .
Електрошком тіло пронизало,
Навскачки серце в грудях понесло .
Я танець вів не говорив нічого ,
За мною ніжно в ритмі йшла .
Немов дві гілки дерева одного :
Якою – ж ти колись була ?
... Я вперше мабуть в стільки років ,
Себе знов легенем відчув .
Ступив назустріч кілька кроків :
Неначе в юність зазирнув .
Так чарівно! 
