А руки пам’ятають все…
Всі дотики, з очей обтерті сльози…
І навіть пам’ятають те
Тепло душі, очей близьких морози…
Скільки разів торкались ми руками
До інших рук – таких близьких і рідних.
Це все залишиться тепер назавжди з нами…
Всі спогади не полетять на теплий південь…
А руки пам’ятають навіть більше…
Всі дотики, з очей обтерті сльози…
Навіщо ті слова, навіщо вірші?..
Ти просто обійми чиїсь долоні…
