Яка мова мелодійна
З наших уст вирина
Немов річка чудодійна
Витікає із жерла.
Вона льється наче пісня
Її вітер підійма
Бо вона є наймиліша
І гучніше всіх луна.
Її мати – Україна
Колихала, як дитя
Хоч багато злих хтіло
Відібрати в ней маля.
Не змогли не зуміли,
Подолати спів весни
Тільки руки надломили,
Й повтікали хто-куди.
Ну а мова все лунає,
Як сопілка чарівна.
і хто хоче на ній грає
Бо вона, всім мила
