Як важко дихати тоді,
Коли вже дим навіть в мені,
І бачити я більш не можу,
Туман все тут заполонив.
І спати також я не можу,
Тому що жахи уві сні,
А слухати, то біль на душу,
Яка вже зовсім у тіні.
І як скажіть Ви люди жити?
Коли вже радості нема,
Коли і серце відмовляє,
Життя віддав би задарма.
Та жити пробувати мушу,
І може Бог ще подарує шанс
Зустріти з неба зірку ясну,
Яка порадує мене не раз.
Життя віддав би задарма?
Лиш не тоді,коли щасливий,
Тоді хвилина дорога.
І мить завжди неповторима.
Коли закоханий в життя,
Коли закоханий в людину-
Тоді не дав би задарма,
І не продав навіть хвилину.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О о о як Ви праві, дуже гарно написали, мудро....та коли на серці біль та печаль... думається зовсім по-іншому...
Щиро вдячний за такі чудові рядки
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навіть і не смійте так думати Потрібно просто приглянутись. Є тисячі речей ради яких потрібно жити, веселитись. Тільки не сумуйте . Ви ж любите танцювати чи Вам до вподоби повільний танець , можливо Ви любите ромашки , а згадайте, як в дитинстві визначали чи любить чи ні , а дитячі уколчики як це було боляче, а тепер згадується із сміхом .... а перший поцілунок ..........і це всього лише прекрасні спогади, але це все можна і зараз переживати (окрім уколчиків ) Памятаю, як колись казали в дитинстві "От сердца и почек дарю тебе цветочек"