Віджуравліло небо поосіннє.
Лиш спогад ще ширяє журавлем
У небі пам’яті, прозорім і безтіннім,
Де ні хмаринки суму, ні дилем.
Відлебеділа молодість у вирій,
У тридев’яте царство, юний град.
Душа ввійшла в сузір’я перемир’я,
Як рання свіжість у знайомий сад.
Відгоробинилась придорожня смуга,
Кетяг зронивши дорогий рубін.
Зовуть шляхи за тайни виднокруга
За юність до зоряних країн.
