Зорею небо обагрянене –
Призупинити б кровотечу!
Повязку чорну на поранення
Ладнає травматолог –вечір.
Несе для шокопрофілактики
Настій на липах та вербах
Смуглява нічка із галактики –
Сестра блаженства й милосердя!
І наче в шоковім відділенні,
Що у зразковому шпиталі,
Трива щонічне ранозцілення
Та відворот земних печалей.
В клінічні роздуми полину я –
Навернуть висновки напутні:
За зірковою медициною
Твоє, народе мій, майбутнє!
…Ще будуть згадки недатовані
У часоплинних круговертях
Про очі хворих не врятованих
Від неприборканої смерті…
Тому вберу мистецтво зоряне
Нічних Космічних Гіпократів
Долати всі інфаркти з морами,
Аби забутись помирати.
