Так хочу ніжності й твого тепла,
та не відчую я цього від тебе
бо ти далеко, а я тут одна
сумно дивлюся у безхмаре небо.
Не винна в тому, що пишу вірші
- вони самі, без згоди йдуть з душі.
А ти колись мене покинув вдало,
і вмить весни і радості не стало.
Не винна також у тім, що думаю про тебе
- думки самі летять і сльози самі ллються.
Зі страхом поглядаю я на синє небо,
а там, на небі, янголи з моїх страждань сміються.
