Осінь почалась весною
Смерть запрошена любов’ю
Не забариться, загляне у вічі
І не буде казати двічі
Можливо, сприйму це як полегкість
Звільнення від нестерпного болю
Свого тіла, і душі своєї, і кров’ю
Своєю, окроплю я мить апогею
Коли відкрилися двері до раю
Вона увійшла
І вкрала моє майбуття
