Погрузли в сніг дерева по коліна
І важко дихають, похнюпивши носи…
Вечірній смуток пригорнув повільно,
І сяйво зір, мов хатню лампу, погасив.
А тиша простяглась густим туманом,
І пальцем моторошно б’є по шибці ніч…
Тікають сльози в «нікуди» під краном,
Я б зупинила їх…Але не в цьому річ…
